построїти —
постро́їти дієслово доконаного виду вишикувати; побудувати розм., рідко
Орфографічний словник української мови
построїти —
ПОСТРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., кого, що. 1. рідко. Поставити в ряд, рядами; поставити, розмістити в певному порядку; вишикувати. От уже построїли некрут в лави: один за одним, один за одним (Панас Мирний); – Мене звуть Олена Пилипівна, – сказала вчителька.
Словник української мови у 20 томах
построїти —
Ою, -оїш, док. Поставити на місце, розібратися з кимось. Він толерує людину «приватну» — стареньку, що торгує цигарками, або ж іронічного дідугана, що вміє «построїти» і «блатних, і приблатньонних, і нових руських, і демократів», /... того ж таки Оскара (Інтернет).
Словник сучасного українського сленгу
построїти —
БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док.
Словник синонімів української мови
построїти —
ПОСТРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. 1. рідко. Поставити в ряд, рядами; поставити, розмістити в певному порядку; вишикувати. От уже построїли некрут в лави: один за одним, один за одним (Мирний, II, 1954, 116); — Мене звуть Олена Пилипівна...
Словник української мови в 11 томах
построїти —
Постро́їти, -ро́ю, -їш гл. Построить. Вирубайте й мені яворець, я й собі построю дворець. Рудч. Ск. І. 14.
Словник української мови Грінченка