Словник синонімів української мови

построїти

БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док.: збудува́ти, побудува́ти, постро́їти, звести́, поста́вити, ви́вести, підвести́, підня́ти (підійня́ти), піднести́. Хата була чимала.. Ковбаненко будував її, дивлячись на хати в швейцарській колонії Шабі, що була недалеко од села в степу (І. Нечуй-Левицький); "..На зруб я продала Троянцям, Твоїм молельщикам, підданцям, Дубків і сосен строїть флот.." (І. Котляревський); Він стоїть на мурі, юний і прекрасний, і кладе цеглини, зводить дім новий (В. Сосюра); Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (М. Коцюбинський); — Погорів я, мушу становити хату (Л. Яновська); А вся решта війська стала до роботи — виводила земляні вали (І. Кочерга); Ми вмієм працювать, творити, підводити нові міста (Р. Братунь); Всі поважають бабу: де хату підіймають.. — вже баба й там (Дніпрова Чайка). — Пор. 1. споруди́ти.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. построїти — постро́їти дієслово доконаного виду вишикувати; побудувати розм., рідко  Орфографічний словник української мови
  2. построїти — ПОСТРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., кого, що. 1. рідко. Поставити в ряд, рядами; поставити, розмістити в певному порядку; вишикувати. От уже построїли некрут в лави: один за одним, один за одним (Панас Мирний); – Мене звуть Олена Пилипівна, – сказала вчителька.  Словник української мови у 20 томах
  3. построїти — Ою, -оїш, док. Поставити на місце, розібратися з кимось. Він толерує людину «приватну» — стареньку, що торгує цигарками, або ж іронічного дідугана, що вміє «построїти» і «блатних, і приблатньонних, і нових руських, і демократів», /... того ж таки Оскара (Інтернет).  Словник сучасного українського сленгу
  4. построїти — Постро́їти, -ро́ю, -ро́їш = збудува́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. построїти — ПОСТРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. 1. рідко. Поставити в ряд, рядами; поставити, розмістити в певному порядку; вишикувати. От уже построїли некрут в лави: один за одним, один за одним (Мирний, II, 1954, 116); — Мене звуть Олена Пилипівна...  Словник української мови в 11 томах
  6. построїти — Постро́їти, -ро́ю, -їш гл. Построить. Вирубайте й мені яворець, я й собі построю дворець. Рудч. Ск. І. 14.  Словник української мови Грінченка