потала —
пота́ла іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
потала —
ФР. знищення, п. ПОСМІХ <н. дати на поталу>; ПОЕТ. лихо, лихоліття.
Словник синонімів Караванського
потала —
-и, ж. З'їдання, знищення. || Лихоліття, лихо, біда. Віддавати на поталу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
потала —
ПОТА́ЛА, и, ж. Знищення, витоптування, глум. І я побачив горб руїн, Бетону і металу. Тепер скажіть мені: хто він, Що здійснив цю поталу? (Л. Первомайський); // Лихоліття, лихо, біда. У дні світової потали Тут Опір знамена підняв (М. Рильський).
Словник української мови у 20 томах
Потала —
Давня резиденція Далайлами, керівника тибетських буддистів; збудована на узгір'ї на околиці столиці Тибету Лгаси; 13-поверхова будівля, що містить понад 1000 кімнат.
Універсальний словник-енциклопедія
потала —
ПОТА́ЛА, и, ж. З’їдання, знищення. У чистому полі поховайте, звіру-птиці на поталу не подайте (Сл. Гр.); І я побачив горб руїн, Бетону і металу. Тепер скажіть мені: хто він, Що здійснив цю поталу? (Перв., II, 1958, 249); // Лихоліття, лихо, біда.
Словник української мови в 11 томах
потала —
Потала, -ли ж. Съѣденіе; истребленіе. на поталу дати, подати, податися. Въ добычу, въ жертву отдать, быть отданнымъ. У чистому полі поховайте, звіру-птиці на поталу не подайте. АД. І. 114. А віри християнської на поталу в вічний час не подайте. АД. II.
Словник української мови Грінченка