потолочити —
потоло́чи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
потолочити —
див. топтати
Словник синонімів Вусика
потолочити —
-очу, -очиш, док., перех. Прим'яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо). || Потоптати ногами, завдаючи пошкоджень.
Великий тлумачний словник сучасної мови
потолочити —
ПОТОЛО́ЧИ́ТИ, о́чу́, о́чиш, док., що. Прим'яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо). Та щоб тую стежку курява закрила Або тая стежка зіллячко вродила, Щоб було видно, хто по її ходить, Хоча пройде нишком...
Словник української мови у 20 томах
потолочити —
ТОПТА́ТИ (приминати ногами під час ходьби, бігання; м'яти ногами), РОЗТО́ПТУВАТИ, ЗАТО́ПТУВАТИ, СТО́ПТУВАТИ, ПІДТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИ розм.; ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЧАВУ́ЧИТИ розм.
Словник синонімів української мови
потолочити —
ПОТОЛО́ЧИ́ТИ, о́чу́, о́чиш, док., перех. Прим’яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо). Та щоб тую стежку курява закрила Або тая стежка зіллячко вродила, Щоб було видно, хто по її ходить...
Словник української мови в 11 томах
потолочити —
Потолочити, -чу, -чиш гл. Измять траву, хлѣбъ, постель. Не дав Бог жабі хвоста, а то б усю траву потолочила. Ном. № 3828. Та не стели білої постелі, — потолочать. Мил. 118.
Словник української мови Грінченка