потолочити

ПОТОЛО́ЧИ́ТИ, о́чу́, о́чиш, док., перех. Прим’яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо).

Та щоб тую стежку курява закрила Або тая стежка зіллячко вродила, Щоб було видно, хто по її ходить, Хоча пройде нишком — зілля потолочить (Кост., І, 1967, 40);

Враз у прогалину на бур’яни як стрибне бузівок — потолочив їх (Головко, II, 1957, 17);

// Потоптати ногами, завдаючи пошкоджень.

Вирвавши кумові з руки картку, потолочив [Прокіп] її ногами (Черемш., Тв., 1960, 80);

[Ніна(кидає танцювати):] Ти мені геть ноги потолочиш. Мабуть, ти осліп від .. ненависті? (Дмит., Дівоча доля, 1960, 9).

Значення в інших словниках

1. потолочити — потоло́чи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потолочити — див. топтати  Словник синонімів Вусика
3. потолочити — -очу, -очиш, док., перех. Прим'яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо). || Потоптати ногами, завдаючи пошкоджень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потолочити — ПОТОЛО́ЧИ́ТИ, о́чу́, о́чиш, док., що. Прим'яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо). Та щоб тую стежку курява закрила Або тая стежка зіллячко вродила, Щоб було видно, хто по її ходить, Хоча пройде нишком...  Словник української мови у 20 томах
5. потолочити — ТОПТА́ТИ (приминати ногами під час ходьби, бігання; м'яти ногами), РОЗТО́ПТУВАТИ, ЗАТО́ПТУВАТИ, СТО́ПТУВАТИ, ПІДТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИ розм.; ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЧАВУ́ЧИТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. потолочити — Потоло́чити, -ло́чу, -ло́чиш, -чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. потолочити — Потолочити, -чу, -чиш гл. Измять траву, хлѣбъ, постель. Не дав Бог жабі хвоста, а то б усю траву потолочила. Ном. № 3828. Та не стели білої постелі, — потолочать. Мил. 118.  Словник української мови Грінченка