потолочити

потоло́чити

-очу, -очиш, док., перех.

Прим'яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо).

|| Потоптати ногами, завдаючи пошкоджень.

Значення в інших словниках

1. потолочити — потоло́чи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потолочити — див. топтати  Словник синонімів Вусика
3. потолочити — ПОТОЛО́ЧИ́ТИ, о́чу́, о́чиш, док., що. Прим'яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо). Та щоб тую стежку курява закрила Або тая стежка зіллячко вродила, Щоб було видно, хто по її ходить, Хоча пройде нишком...  Словник української мови у 20 томах
4. потолочити — ТОПТА́ТИ (приминати ногами під час ходьби, бігання; м'яти ногами), РОЗТО́ПТУВАТИ, ЗАТО́ПТУВАТИ, СТО́ПТУВАТИ, ПІДТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИ розм.; ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЧАВУ́ЧИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. потолочити — Потоло́чити, -ло́чу, -ло́чиш, -чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. потолочити — ПОТОЛО́ЧИ́ТИ, о́чу́, о́чиш, док., перех. Прим’яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо). Та щоб тую стежку курява закрила Або тая стежка зіллячко вродила, Щоб було видно, хто по її ходить...  Словник української мови в 11 томах
7. потолочити — Потолочити, -чу, -чиш гл. Измять траву, хлѣбъ, постель. Не дав Бог жабі хвоста, а то б усю траву потолочила. Ном. № 3828. Та не стели білої постелі, — потолочать. Мил. 118.  Словник української мови Грінченка