потолочений

ПОТОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потоло́чи́ти.

Що весною процвітало, всохло, не доспіло, потолочене, мов градом, поле почорніло… (У. Кравч., Вибр., 1958, 128);

Навколо вся пшениця була втоптана, потолочена (Донч., І, 1956, 60);

*Образно. Жаль о то́бі І потолочену любов з[авмер]лу У серці но́шу (Фр., XIII, 1954, 241).

Значення в інших словниках

1. потолочений — потоло́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. потолочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до потолочити. || потолочено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потолочений — ПОТОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до потоло́чи́ти. Що весною процвітало, всохло, не доспіло, потолочене, мов градом, поле почорніло... (Уляна Кравченко); Навколо вся пшениця була втоптана, потолочена (О. Донченко); * Образно. Жаль о то́бі І потолочену любов з[авмер]лу У серці но́шу (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. потолочений — Потоло́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)