потреба —
потре́ба іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
потреба —
Джерело людської активності. Виникає в результаті неузгодження реального стану індивіда та оптимального для нього стану як біологічної істоти, представника людського роду та індивідуальності. англ. need; нім. Bedürfnis n -ses, -se; угор. szükséglet; рос. потребность.
Словник із соціальної роботи
потреба —
[потреба] -бие, д. і м. -б'і, мн. -требие, -треб
Орфоепічний словник української мови
потреба —
-и, ж. 1》 Необхідність у кому-, чому-небудь, що вимагає задоволення; потрібність. || Умови, які змушують до чогось, спричиняють щось. || перев. з інфін. Необхідність або бажання робити щось, діяти певним чином. 2》 перев. мн.
Великий тлумачний словник сучасної мови
потреба —
ПОТРЕ́БА, и, ж. 1. Необхідність у кому-, чому-небудь, що вимагає задоволення; потрібність. Хтось доглядає там душу в гуцулі, поезію, нужду, потребу освіти; експлуататор бачить лиш матеріал для визиску, бездушний інвентар (Г.
Словник української мови у 20 томах
потреба —
Де потреба найбільша, там поміч Божа найблища. Бог в першу чергу допомагає там, де його допомоги найбільше потребують.
Приповідки або українсько-народня філософія
потреба —
Битва, сутичка, бій, сутичка
Словник застарілих та маловживаних слів
потреба —
У психології стан особи, коли вона відчуває брак чогось і що, в зв'язку з іструктурою організму, індивідуальним досвідом, а також місцем особи в суспільстві, є необхідним для підтримання її життя, створення умов для розвитку...
Універсальний словник-енциклопедія
потреба —
БІЙ (бойові дії ворожих військ або їх окремих підрозділів та техніки), ПОБІ́Й заст., ПОТРЕ́БА заст., СВА́РИ мн., заст.; СУ́ТИЧКА, ЗІ́ТКНЕННЯ, СПО́ТИЧКА розм. (невеликий короткочасний бій).
Словник синонімів української мови
потреба —
ПОТРЕ́БА, и, ж. 1. Необхідність у кому-, чому-небудь, що вимагає задоволення; потрібність. Хтось доглядає там душу в гуцулі, поезію, нужду, потребу освіти; експлуататор бачить лиш матеріал для визиску, бездушний інвентар (Хотк.
Словник української мови в 11 томах
потреба —
рос. потребность стан, обумовлений незадоволенням вимог особи, що необхідний для її нормальної життєдіяльності, і спрямований на усунення цієї незадоволеності. П. реалізується у процесі її задоволення, активного засвоєння предмета П. під час споживання.
Eкономічна енциклопедія
потреба —
Потреба, -би ж. 1) Надобность, потребность, необходимость, нужда. Викочує старий Грива той віз тепер на иншую потребу. К. (ЗОЮР. II. 202). Про його потребу я дав йому. Н. Вол. у. Вже яка потреба, — ні до кого не іду, — вона зарятує. Г. Барв. 187.
Словник української мови Грінченка