поцілувати —
поцілува́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
поцілувати —
-ую, -уєш, перех. і без додатка. Док. до цілувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поцілувати —
ПОЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що і без прям. дод. Док. до цілува́ти. Хустину вишивала, Вишиваючи, співала: “Хустиночко мережена, Вишиваная, Вигаптую, подарую, А він мене поцілує” (Т. Шевченко); Катря вбігла.
Словник української мови у 20 томах
поцілувати —
поцілува́ти : ◊ поцілува́ти кля́мку → клямка
Лексикон львівський: поважно і на жарт
поцілувати —
поцілува́ти замо́к, жарт. Побачити замкнені двері; нікого не застати десь. У 120-му кабінеті, де юрмилося багато людей, порадили звернутись до 32-го .. Пошкандибав до 32-го, але й там поцілував замок (З журналу). поцілува́ти у лома́ку.
Фразеологічний словник української мови
поцілувати —
ПОЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. і без додатка. Док. до цілува́ти. Хустину вишивала, Вишиваючи, співала: «Хустиночко мережена, Вишиваная, Вигаптую, подарую, А він мене поцілує» (Шевч., І, 1963, 252); Катря вбігла.
Словник української мови в 11 томах
поцілувати —
Поцілувати, -лую, -єш гл. Поцѣловать. Дівчино моя, переяслівко, поцілуй же мене, моя ластівко. н. п.
Словник української мови Грінченка