пошесть

По́шесть, -ти, -ті, -стю; -сті, -стей

Значення в інших словниках

1. пошесть — по́шесть іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пошесть — Епідемія, зараза; П. лихо, біда, напасть; (на що) мода.  Словник синонімів Караванського
3. пошесть — [пошеис'т'] -с'т'і, ор. -с'т'у, р. мн. -стеий  Орфоепічний словник української мови
4. пошесть — -і, ж. 1》 Масове заразне захворювання людей або тварин; епідемія. || перен. Лихо, біда; напасть. 2》 перен. Явище, яке набуло великого поширення. || Систематично повторюване явище.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пошесть — ПО́ШЕСТЬ, і, ж. 1. Масове заразне захворювання людей або тварин; епідемія, зараза. На людей пішла пошесть: трясці, пропасниці... (Панас Мирний); Худібка в пошесть вигибла (І.  Словник української мови у 20 томах
6. пошесть — ЕПІДЕ́МІЯ (масове заразне захворювання людей або тварин; явище, яке набуло великого поширення), ПО́ШЕСТЬ, ЗАРА́ЗА заст.; МОР, МОРОВИ́ЦЯ (про масове захворювання, що спричиняє велику смертність)...  Словник синонімів української мови
7. пошесть — ПО́ШЕСТЬ, і, ж. 1. Масове заразне захворювання людей або тварин. На людей пішла пошесть: трясці, пропасниці… (Мирний, III, 1954, 7); Худібка в пошесть вигибла (Фр.  Словник української мови в 11 томах