правнук —
пра́внук іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
правнук —
[праўнук] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, кл. -учеи, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
правнук —
-а, ч. 1》 Син внука або внучки. 2》 тільки мн. Діти внука або внучки. 3》 Далекий нащадок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
правнук —
ПРА́ВНУК, а, ч. 1. Син внука або внучки. Вони йдуть удвох до хати і заходять у подвір'я, правнук Данилко і прадід Данило (Ю. Яновський). 2. тільки мн. Діти внука або внучки.
Словник української мови у 20 томах
правнук —
НАЩА́ДКИ мн. (люди майбутніх поколінь), ПОТО́МКИ, ПОТО́МСТВО збірн., НАСІ́ННЯ збірн., розм.; СИНИ́, ВНУ́КИ (ОНУ́КИ), ПРА́ВНУКИ (перев. з означеннями наші, ваші і т. ін.
Словник синонімів української мови
правнук —
ПРА́ВНУК, а, ч. 1. Син внука або внучки. Вони йдуть удвох до хати і заходять у подвір’я, правнук Данилко і прадід Данило (Ю. Янов., II, 1958, 181). 2. тільки мн. Діти внука або внучки.
Словник української мови в 11 томах
правнук —
Правнук, -ка м. Правнукъ. Славних прадідів великих правнуки погані. Шевч. 213.
Словник української мови Грінченка