правнук

пра́внук

[праўнук]

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, кл. -уче^и, мн. -ки^е, -к'іў

Значення в інших словниках

1. правнук — пра́внук іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. правнук — -а, ч. 1》 Син внука або внучки. 2》 тільки мн. Діти внука або внучки. 3》 Далекий нащадок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. правнук — ПРА́ВНУК, а, ч. 1. Син внука або внучки. Вони йдуть удвох до хати і заходять у подвір'я, правнук Данилко і прадід Данило (Ю. Яновський). 2. тільки мн. Діти внука або внучки.  Словник української мови у 20 томах
4. правнук — НАЩА́ДКИ мн. (люди майбутніх поколінь), ПОТО́МКИ, ПОТО́МСТВО збірн., НАСІ́ННЯ збірн., розм.; СИНИ́, ВНУ́КИ (ОНУ́КИ), ПРА́ВНУКИ (перев. з означеннями наші, ваші і т. ін.  Словник синонімів української мови
5. правнук — Пра́внук, -ка; -нуки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. правнук — ПРА́ВНУК, а, ч. 1. Син внука або внучки. Вони йдуть удвох до хати і заходять у подвір’я, правнук Данилко і прадід Данило (Ю. Янов., II, 1958, 181). 2. тільки мн. Діти внука або внучки.  Словник української мови в 11 томах
7. правнук — Правнук, -ка м. Правнукъ. Славних прадідів великих правнуки погані. Шевч. 213.  Словник української мови Грінченка