премудрість —
прему́дрість іменник жіночого роду книжн.
Орфографічний словник української мови
премудрість —
[преимудр'іс'т'] -рос'т'і, ор. -р'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
премудрість —
-рості, ж. 1》 тільки одн., заст., уроч. Глибока, надзвичайна мудрість. 2》 розм. Щось надзвичайно важке для сприймання, розуміння, засвоєння тощо. || чого і без додатка, жарт. Уміння робити, здійснювати що-небудь; добре знання якоїсь справи. || ірон.
Великий тлумачний словник сучасної мови
премудрість —
ПРЕМУ́ДРІСТЬ, рості, ж. 1. тільки одн., заст., уроч. Глибока, надзвичайна мудрість. Він завжди мав таку якусь внутрішню пошану до книжок і до тих, хто вміє ті книжки читати. Йому це здавалося верхом людської премудрості (Г.
Словник української мови у 20 томах
премудрість —
ПРЕМУ́ДРІСТЬ, рості, ж. 1. тільки одн., заст., уроч. Глибока, надзвичайна мудрість. Він завжди мав таку якусь внутрішню пошану до книжок і до тих, хто вміє ті книжки читати. Йому це здавалося верхом людської премудрості (Хотк.
Словник української мови в 11 томах
премудрість —
Премудрість, -рости ж. Премудрость. Чи ти стягнув до себе всю премудрість? К. Іов. 32.
Словник української мови Грінченка