премудрість

прему́дрість

-рості, ж.

1》 тільки одн., заст., уроч. Глибока, надзвичайна мудрість.

2》 розм. Щось надзвичайно важке для сприймання, розуміння, засвоєння тощо.

|| чого і без додатка, жарт. Уміння робити, здійснювати що-небудь; добре знання якоїсь справи.

|| ірон. Щось нескладне, нехитромудре, здійснення чого не потребує значних зусиль.

Значення в інших словниках

1. премудрість — прему́дрість іменник жіночого роду книжн.  Орфографічний словник української мови
2. премудрість — [преимудр'іс'т'] -рос'т'і, ор. -р'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. премудрість — ПРЕМУ́ДРІСТЬ, рості, ж. 1. тільки одн., заст., уроч. Глибока, надзвичайна мудрість. Він завжди мав таку якусь внутрішню пошану до книжок і до тих, хто вміє ті книжки читати. Йому це здавалося верхом людської премудрості (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. премудрість — Прему́дрість, -рости, -рості  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. премудрість — ПРЕМУ́ДРІСТЬ, рості, ж. 1. тільки одн., заст., уроч. Глибока, надзвичайна мудрість. Він завжди мав таку якусь внутрішню пошану до книжок і до тих, хто вміє ті книжки читати. Йому це здавалося верхом людської премудрості (Хотк.  Словник української мови в 11 томах
6. премудрість — Премудрість, -рости ж. Премудрость. Чи ти стягнув до себе всю премудрість? К. Іов. 32.  Словник української мови Грінченка