приговорювати —
пригово́рювати дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
приговорювати —
див. говорити
Словник синонімів Вусика
приговорювати —
-юю, -юєш, недок., перех. і неперех., розм. Говорити, супроводжуючи якусь дію. || заст. Промовляти слова туги над померлим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
приговорювати —
ПРИГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., розм. Говорити, супроводжуючи якусь дію. – Дай вам, господи, і з роси, і з води, – приговорювала Мартоха, кланяючись (Леся Українка); Мати допомагала йому одягатись. – Який же ти легкий став, сину, – приговорювала вона.
Словник української мови у 20 томах
приговорювати —
ПРИМОВЛЯ́ТИ (супроводжувати якусь дію словами, римованими висловами, відповідними до ситуації), ПРИКА́ЗУВАТИ, НАКА́ЗУВАТИ, ПРИГОВО́РЮВАТИ розм., ПРИКЛАДА́ТИ діал., ПРИПОВІДА́ТИ діал.; ПРИЧИТА́ТИ (ПРИЧИ́ТУВАТИ) розм. (голосно). — Док.
Словник синонімів української мови
приговорювати —
ПРИГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і неперех., розм. Говорити, супроводжуючи якусь дію. — Дай вам, господи, і з роси, і з води, — приговорювала Мартоха, кланяючись (Л. Укр., III, 1952, 673); Мати допомагала йому одягатись.
Словник української мови в 11 томах
приговорювати —
Приговорювати, -рюю, -єш сов. в. приговори́ти, -рю́, -риш, гл. Приговаривать, приговорить, примолвлять, присказывать. Рудч. Ск. І. 16. Буйним вітрам та й приговорила: «Повій, вітре, з далекого краю». Мил. 119.
Словник української мови Грінченка