приговорювати
ПРИГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., розм.
Говорити, супроводжуючи якусь дію.
– Дай вам, господи, і з роси, і з води, – приговорювала Мартоха, кланяючись (Леся Українка);
Мати допомагала йому одягатись. – Який же ти легкий став, сину, – приговорювала вона. – Здається, на руках би, як маленького, до самих Криничок несла (О. Гончар);
// заст. Промовляти слова туги над померлим.
І як же то дуже голосили і жалібно приговорювали над Трохимом! (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)