приговір
ПРИГОВІ́Р, вору, ч., розм.
1. Те, що говорять, супроводжуючи яку-небудь дію; примовка.
Мовби згадавши свої парубоцькі літа, .. пастух зачав витоптувати, викаблучувати, розламувати кістки, та з піснею, та з приговором (К. Гордієнко).
2. заст. Наговір.
[Явдоха:] І як би то він зміг мене з ума звести, як я того не схочу? Може, зна такого наговору чи приговору або підкурює чим? (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)