приговорювати

ПРИМОВЛЯ́ТИ (супроводжувати якусь дію словами, римованими висловами, відповідними до ситуації), ПРИКА́ЗУВАТИ, НАКА́ЗУВАТИ, ПРИГОВО́РЮВАТИ розм., ПРИКЛАДА́ТИ діал., ПРИПОВІДА́ТИ діал.; ПРИЧИТА́ТИ (ПРИЧИ́ТУВАТИ) розм. (голосно). — Док.: примо́вити, приказа́ти, приговори́ти, прикла́сти, приповісти́. Грають вітри, й примовляють Кобзарі великі: Будуть грати-примовляти Вовіки і віки (П. Куліш); Хто вміє стільки коломийок? Хто так прикаже до ладу? (О. Олесь); Чули либонь, як напустився Йосип на Параску за ту дитину, як Параска, коли не було Йосипа дома, гойдала його, наказуючи: "Моє ти паненятко!" (Панас Мирний); У котаворкота Була мачуха лиха, Била його, била, Била, приговорювала (збірник "Український дитячий фольклор"); Дитина кричить у колисці, а вона собі на коморі тужить та прикладає (Ганна Барвінок); З Іваном щось недобре коїлося. Він від самого досвітку раз у раз йойкав та приповідав: — Тото ми!.. Йой, тото ми! (Лесь Мартович); Дивиться (стара) на вас вицвілим одним оком і розповідає, причитаючи, про життя своє безрадісне (Остап Вишня); Дід.. як ударив себе по полах та давай причитувати: — А щоб тобі та бодай тобі! (збірник "Україна сміється").

УХВАЛИ́ТИ (винести колективне рішення), ПОСТАНОВИ́ТИ, ВИ́РІШИТИ, УРА́ДИТИ, ПРИГОВОРИ́ТИ заст. — Недок.: ухва́лювати, постановля́ти, вирі́шувати, ура́джувати, пригово́рювати. Скликали сход оце сьогодні та й постановили: до вечора все знести на місце (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. приговорювати — пригово́рювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. приговорювати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
3. приговорювати — -юю, -юєш, недок., перех. і неперех., розм. Говорити, супроводжуючи якусь дію. || заст. Промовляти слова туги над померлим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приговорювати — Замовляти, замовити, позамовляти, примовляти, примовити, попримовляти, відшептувати, відшептати, повідшептувати, зашептувати, зашептати, позашептувати, пришептувати, пришептати, попришептувати, пришептати, попришептувати, ушептувати, ушептати, повшептувати  Словник чужослів Павло Штепа
5. приговорювати — ПРИГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., розм. Говорити, супроводжуючи якусь дію. – Дай вам, господи, і з роси, і з води, – приговорювала Мартоха, кланяючись (Леся Українка); Мати допомагала йому одягатись. – Який же ти легкий став, сину, – приговорювала вона.  Словник української мови у 20 томах
6. приговорювати — Пригово́рювати, -во́рюю, -рюєш; приговори́ти, -ворю́, -во́риш, -рять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. приговорювати — ПРИГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і неперех., розм. Говорити, супроводжуючи якусь дію. — Дай вам, господи, і з роси, і з води, — приговорювала Мартоха, кланяючись (Л. Укр., III, 1952, 673); Мати допомагала йому одягатись.  Словник української мови в 11 томах
8. приговорювати — Приговорювати, -рюю, -єш сов. в. приговори́ти, -рю́, -риш, гл. Приговаривать, приговорить, примолвлять, присказывать. Рудч. Ск. І. 16. Буйним вітрам та й приговорила: «Повій, вітре, з далекого краю». Мил. 119.  Словник української мови Грінченка