приговорити
ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм., ПОГО́ДИТИ що, розм., НАМО́ВИТИСЯ розм., УРА́ДИТИ (ВРА́ДИТИ) з ким, кого, розм., УРА́ДИТИСЯ (ВРА́ДИТИСЯ) розм., ЗРА́ДИТИСЯ розм., ЗБАЛА́КАТИСЯ розм., ПОЄДНА́ТИСЯ заст., ПОЄДНА́ТИ кого, заст., ПОРАХУВА́ТИСЯ діал., НАРА́ДИТИСЯ діал., ПРИГОВОРИ́ТИ кого, діал.; ЗІЙТИ́СЯ у чому, на чому (досягти взаємодомовленості). — Недок.: домовля́тися, умовля́тися (вмовля́тися), змовля́тися, домовля́ти, догово́рюватися (договоря́тися), згово́рюватися, пого́джуватися, зго́джуватися, пого́джувати, намовля́тися, єдна́ти, нара́джуватися, схо́дитися. — Якось за чаркою змовилися мої старі з насмішкуватими Сердюками породичатися. Слово за словом, і навіть за придане домовились (М. Стельмах); — Ми з Тайжаном умовилися на завтра їхати в міжгір'я по беркутів (З. Тулуб); — Мамі земля спати не дає. Побігли коня домовляти на весну (О. Гончар); — Ми поставлені в такі непримиренні позиції, при яких взагалі неможливо договоритися (І. Багряний); — Треба наймити маляра, аби вималював порядно. Отже, ..я знайду маляра, зговорюся... (Г. Хоткевич); Вже якось з кондуктором погодимось, -- знайдемо нелегальні способи, поїдемо і без білета (А. Кримський); Найма (чоловік) робітників ліс рубати. Згодились з ним брати за невеличку плату, бо самі шукали тієї роботи (О. Стороженко); Христя тієї гадки: не слід поспішати, — як зладяться, як змовляться всі дівчата, тоді треба бастувати (К. Гордієнко); (Герцик:) Замкнути друзяку, а доки проспиться, треба поладнатись з полковником (М. Кропивницький); — Ти пропонуєш заарештувати Басову. — Так, я прийшов це погодити (В. Собко); — Намовились між себе, щоб уже всіма голосами Сомка обрати (П. Куліш); Порадились, порадились і урадили послухати пана. Що то дурні! (І. Франко); Був один ксьондз і дяк; але що були дуже убогі, не мали на утримання свого життя і урадилися, щоби якесь чудо сотворити (збірник "Україна сміється"); Зрадились, щоб піти до попа (Словник Б. Грінченка); Постановили скликати сход, були із Ліщинівки посланці — збалакались, що сход відбудеться (А. Головко); Гей я сміху раз набрався, Як узяв та поєднався Черевички пані шити: Ось попробуй їй вгодити! (Я. Щоголів); Не так страшно женитися, як попа єднати (прислів'я); Вони, ще збираючись на пастівник, порахувалися одну (тараньку) з'їсти у обід, другу за полуднем (Панас Мирний); Всі співали так, немов зарані нарадились когось передражнювати (С. Васильченко); — Молодим дуже приговорив я тебе служити в мене і обіщався, коли будеш мені вірою і чесно служити, не зоставити тебе і наградити (Г. Квітка-Основ'яненко); — Як у ціні зійдемось, то й купимо (хату) (М. Зарудний).
ПРИМОВЛЯ́ТИ (супроводжувати якусь дію словами, римованими висловами, відповідними до ситуації), ПРИКА́ЗУВАТИ, НАКА́ЗУВАТИ, ПРИГОВО́РЮВАТИ розм., ПРИКЛАДА́ТИ діал., ПРИПОВІДА́ТИ діал.; ПРИЧИТА́ТИ (ПРИЧИ́ТУВАТИ) розм. (голосно). — Док.: примо́вити, приказа́ти, приговори́ти, прикла́сти, приповісти́. Грають вітри, й примовляють Кобзарі великі: Будуть грати-примовляти Вовіки і віки (П. Куліш); Хто вміє стільки коломийок? Хто так прикаже до ладу? (О. Олесь); Чули либонь, як напустився Йосип на Параску за ту дитину, як Параска, коли не було Йосипа дома, гойдала його, наказуючи: "Моє ти паненятко!" (Панас Мирний); У котаворкота Була мачуха лиха, Била його, била, Била, приговорювала (збірник "Український дитячий фольклор"); Дитина кричить у колисці, а вона собі на коморі тужить та прикладає (Ганна Барвінок); З Іваном щось недобре коїлося. Він від самого досвітку раз у раз йойкав та приповідав: — Тото ми!.. Йой, тото ми! (Лесь Мартович); Дивиться (стара) на вас вицвілим одним оком і розповідає, причитаючи, про життя своє безрадісне (Остап Вишня); Дід.. як ударив себе по полах та давай причитувати: — А щоб тобі та бодай тобі! (збірник "Україна сміється").
ПІДМОВЛЯ́ТИ (умовляючи, переконуючи, спонукати до певних дій, вчинків), ПІДГОВО́РЮВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАСПІ́ВУВАТИ розм., ПІДУ́ЧУВАТИ розм., НАТУ́РКУВАТИ розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм.; ПІДОХО́ЧУВАТИ, НАКРУ́ЧУВАТИ (змушуючи діяти швидше, енергійніше тощо). — Док.: підмо́вити, підговори́ти, намо́вити, наговори́ти, наспіва́ти, підучи́ти, нату́ркати (натурча́ти), нара́дити, приговори́ти діал. підохо́тити, накрути́ти. Стала (мачуха) підмовляти батька, щоб женити сина (А. Головко); Пані наша й панночки підговорили її, щоб випросила собі Одарку, щоб то бідну дівчину завезти геть од пана (Марко Вовчок); — Ми тобі ніякого лиха не зробимо. Заховайся, — намовляв господар, в тривозі поглядаючи на горище (Д. Бедзик); Сповістили царя-поганина, що там і там, у млинаря, є золотогривий кінь. Цар прийшов подивитись і наговорює млинаря продати коня (казка); — Оце одну (громаду) якось настягав я; держу, підучую боротись, — та не знаю, що з цього вийде... (Панас Мирний); Бач, чого захотілося: військо червоне поділити... Ще й її натуркують, щоб вона від імені своїх криничан вимагала цього (О. Гончар); Тітка Тема нараджує мене "до шлюбу" (Ірина Вільде); Приговорила (Оришка) одного кума випросити в управителя невеличкий шматочок цілини (Панас Мирний); На ритті окопів не лінувався (Яків), навіть інших підохочував (Є. Гуцало); — Здорово! — промурмотів Титан. — Їй-бо, молодця! Це все Чемерис їх накручує (О. Досвітній). — Пор. підбу́рювати, 1. схиля́ти.
УХВАЛИ́ТИ (винести колективне рішення), ПОСТАНОВИ́ТИ, ВИ́РІШИТИ, УРА́ДИТИ, ПРИГОВОРИ́ТИ заст. — Недок.: ухва́лювати, постановля́ти, вирі́шувати, ура́джувати, пригово́рювати. Скликали сход оце сьогодні та й постановили: до вечора все знести на місце (А. Головко).
Словник синонімів української мови