приговорити

ПРИГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., кого.

1. діал. Домовити (у 2 знач.).

– Молодим дуже приговорив я тебе служити в мене і обіщався, коли будеш мені вірно і чесно служити, не зоставити тебе (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. діал. Підмовити.

Приговорила [Оришка] одного кума випросити в управителя невеличкий шматочок цілини зараз біля Горішка, буцім для себе (Панас Мирний).

3. заст. Постановити, ухвалити.

Високі радники приговорили, і король Ян-Казімір повелів: до початку кампанії .. власну чернь у себе за спиною приборкати (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. приговорити — приговори́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приговорити — -ворю, -вориш, док., перех. 1》 діал. Домовити (у 2 знач.). 2》 діал. Підмовити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приговорити — Відсуджувати, відсудити, повідсуджувати, засуджувати, засудити, позасуджувати, осуджувати, осудити, поосуджувати, присуджувати, присудити, поприсуджувати  Словник чужослів Павло Штепа
4. приговорити — Рю, -риш, док. Випити пляшку повністю. Бачиш, приговорили всі три пляшки, а ти казав, що буде багато горілки.  Словник сучасного українського сленгу
5. приговорити — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. приговорити — ПРИГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., перех. 1. діал. Домовити (у 2 знач.). — Молодим дуже приговорив я тебе служити в мене і обіщався, коли будеш мені вірно і чесно служити, не зоставити тебе (Кв.-Осн., II, 1956, 351). 2. діал. Підмовити.  Словник української мови в 11 томах
7. приговорити — Приговори́ти см. приговорювати.  Словник української мови Грінченка