приговор
ПРИ́ГОВОР, у, ч.
1. заст. Вирок (у 1 знач.).
Маруся слухала ці одрубні фрази – і мов приговор смерті їй читали... (Г. Хоткевич);
– От. А тепер я зроблю тобі приговор і ррростріляю, як собаку... Пойняв? (І. Багряний).
2. розм. Постанова яких-небудь зборів.
Нарешті він кашлянув, підтягнувся і високим, чужим трохи голосом почав читати. Всі уже знали той приговор .. Уже знали, що від сьогодні земля не панська, а людська, що народ одбирав її назад, у свою власність (М. Коцюбинський);
Мартин розгортає за столом ветхі віком копії постанов судебної палати, кладе перед очі Коропа приговор Стайківського сходу (Г. Косинка);
Треба організувати земельні громади й скласти приговор, тоді вишлють землеміра, і зробить він нарізку, як там кожна громада собі встановить (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)