приговор
ПРИ́ГОВОР, у, ч.
1. заст. Вирок (у 1 знач.).
Маруся слухала ці одрубні фрази – і мов приговор смерті їй читали... (Г. Хоткевич);
– От. А тепер я зроблю тобі приговор і ррростріляю, як собаку... Пойняв? (І. Багряний).
2. розм. Постанова яких-небудь зборів.
Нарешті він кашлянув, підтягнувся і високим, чужим трохи голосом почав читати. Всі уже знали той приговор .. Уже знали, що від сьогодні земля не панська, а людська, що народ одбирав її назад, у свою власність (М. Коцюбинський);
Мартин розгортає за столом ветхі віком копії постанов судебної палати, кладе перед очі Коропа приговор Стайківського сходу (Г. Косинка);
Треба організувати земельні громади й скласти приговор, тоді вишлють землеміра, і зробить він нарізку, як там кожна громада собі встановить (А. Головко).
Значення в інших словниках
- приговор — правильніше: присуд, вирок «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- приговор — при́говор 1 іменник чоловічого роду вирок арх. при́говор 2 іменник чоловічого роду постанова розм. Орфографічний словник української мови
- Приговор — Присуд, вирок Неправильно-правильно
- приговор — Вирок, засуд, присуд, ухвала, розв'язка, див. рішення, децидувати Словник чужослів Павло Штепа
- приговор — ВИ́РОК (ухвала суду про винність або невинність підсудного), ПРИ́СУД, РІ́ШЕННЯ, ПРИ́ГОВОР заст., ЗА́СУД діал.; ВЕРДИ́КТ книжн. (перев. суду присяжних). Суддя зачитував вирок, і чекання ставало просто нестерпним (В. Дарда); Тут були лише ті, кого.. Словник синонімів української мови
- приговор — Пригово́[і́]р, -ру; -во́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- приговор — ПРИ́ГОВОР, у, ч. 1. заст. Вирок (у 1 знач.). Маруся слухала ці одрубні фрази — і мов приговор смерті їй читали… (Хотк., II, 1966, 269). 2. розм. Постанова яких-небудь зборів. Нарешті він кашлянув, підтягнувся і високим, чужим трохи голосом почав читати. Словник української мови в 11 томах