провидець —
прови́дець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
провидець —
див. передбачливий
Словник синонімів Вусика
провидець —
-дця, ч., заст., уроч. Те саме, що провісник 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
провидець —
ПРОВИ́ДЕЦЬ, дця, ч., заст., уроч. Те саме, що прові́сник 1, 2. [Кассандра:] Життя й вогонь дав людям Прометей і знав, що муки ждуть його за теє, провидець мук не одвернув од себе (Леся Українка); Великий і премудрий Арістотелю...
Словник української мови у 20 томах
провидець —
ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О.
Словник синонімів української мови
провидець —
ПРОВИ́ДЕЦЬ, дця, ч., заст., уроч. Те саме, що прові́сник 1, 2. «Я той, кого ждав світ! Я — месія!» — чув [Врангель] вигуки якогось невідомого.. Справді, хто він міг бути, отой невідомий? Божевільний? Чи справді який-небудь провидець?...
Словник української мови в 11 томах