провидець

ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О. Олесь); В історичному романі ти виступаєш суддею минулого, речником сучасного і провісником майбутнього (Ю. Смолич); (Долон:) Пророчице, скажи, чи я верну живий з моєї справи? (Кассандра:) Питай в Гелена, та чи мало ж є у нас у Трої віщунів? (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. провидець — прови́дець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. провидець — див. передбачливий  Словник синонімів Вусика
3. провидець — -дця, ч., заст., уроч. Те саме, що провісник 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. провидець — ПРОВИ́ДЕЦЬ, дця, ч., заст., уроч. Те саме, що прові́сник 1, 2. [Кассандра:] Життя й вогонь дав людям Прометей і знав, що муки ждуть його за теє, провидець мук не одвернув од себе (Леся Українка); Великий і премудрий Арістотелю...  Словник української мови у 20 томах
5. провидець — Прови́дець, -дця, -дцеві; -ви́дці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. провидець — ПРОВИ́ДЕЦЬ, дця, ч., заст., уроч. Те саме, що прові́сник 1, 2. «Я той, кого ждав світ! Я — месія!» — чув [Врангель] вигуки якогось невідомого.. Справді, хто він міг бути, отой невідомий? Божевільний? Чи справді який-небудь провидець?...  Словник української мови в 11 томах