прозаїзм —
прозаї́зм іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
прозаїзм —
-у, ч. 1》 Слово чи словосполучення ділової, наукової, повсякденної тощо мови, вставлені у поетичний твір. 2》 перен. Життєва одноманітність, буденність, щось сухе, звичайне, позбавлене поетичності.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прозаїзм —
ПРОЗАЇ́ЗМ, у, ч. 1. Слово чи словосполучення ділової, наукової, повсякденної тощо мови, уставлені в поетичний твір. Критики пізніших часів не схвалювали вторгнення прозаїзмів у поетичну мову, докоряли І. Франку за “голу публіцистику” (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
прозаїзм —
(від проза) зворот, властивий звичайній розмовній мові, вставлений у поетичний твір.
Словник іншомовних слів Мельничука
прозаїзм —
БУДЕ́ННІСТЬ (усе звичайне, повсякденне, нічим не привабливе, нецікаве; життєва одноманітність), БУДЕ́НЩИНА підсил., ЩОДЕ́НЩИНА розм. рідше, ПРО́ЗА (часто із сл. життєва, життя), ПРОЗАЇ́ЧНІСТЬ, ПРОЗАЇ́ЗМ рідше; БУ́ДНІ мн.
Словник синонімів української мови
прозаїзм —
ПРОЗАЇ́ЗМ, у, ч. 1. Слово чи словосполучення ділової, наукової, повсякденної тощо мови, вставлені у поетичний твір. Критики пізніших часів не схвалювали вторгнення прозаїзмів у поетичну мову, докоряли І. Франку за «голу публіцистику» (Від давнини..
Словник української мови в 11 томах