Значення в інших словниках прочинити — прочини́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови прочинити — див. прочиняти. Великий тлумачний словник сучасної мови прочинити — ПРОЧИНИ́ТИ див. прочиня́ти. Словник української мови у 20 томах прочинити — ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ рідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИ рідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж)... Словник синонімів української мови прочинити — Прочинити, -ся см. прочиняти, -ся. Словник української мови Грінченка