Великий тлумачний словник сучасної мови

прочинити

прочини́ти

див. прочиняти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. прочинити — прочини́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. прочинити — ПРОЧИНИ́ТИ див. прочиня́ти.  Словник української мови у 20 томах
  3. прочинити — ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ рідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИ рідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж)...  Словник синонімів української мови
  4. прочинити — Прочини́ти, -ню́, -чи́ниш, -нять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. прочинити — Прочинити, -ся см. прочиняти, -ся.  Словник української мови Грінченка