Значення в інших словниках прочинити — прочини́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови прочинити — див. прочиняти. Великий тлумачний словник сучасної мови прочинити — ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ рідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИ рідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж)... Словник синонімів української мови прочинити — Прочини́ти, -ню́, -чи́ниш, -нять Правописний словник Голоскевича (1929 р.) прочинити — Прочинити, -ся см. прочиняти, -ся. Словник української мови Грінченка