прізвисько —
прі́звисько іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
прізвисько —
[пр’ізвиес'ко] -ка, м. (ў) -ку
Орфоепічний словник української мови
прізвисько —
-а, с. 1》 Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок. || рідко. Конспіративна кличка або псевдонім. 2》 рідко. Те саме, що прізвище 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
прізвисько —
ПРІ́ЗВИСЬКО, а, с. 1. Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок.
Словник української мови у 20 томах
прізвисько —
син. прізвисько, кличка: кликуха, поганяло, псевдуха.
Словник жарґонної лексики української мови
прізвисько —
ПРІ́ЗВИСЬКО (найменування, яке дається людині крім справжнього прізвища та імені й указує на якусь її рису), НА́ЗВИСЬКО, ПРОЗВА́ННЯ, ПРІ́ЗВИЩЕ рідше, ПРИ́КЛАДКА зневажл., ПРО́ЗВИСЬКО діал., ПРО́ЗВИЩЕ діал., НА́ЗВА діал., ПО́РЕКЛО діал.; КЛИ́ЧКА розм.
Словник синонімів української мови
прізвисько —
ПРІ́ЗВИСЬКО, а, с. 1. Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок.
Словник української мови в 11 томах
прізвисько —
Прізвисько, -ка, прізвище, -ща с. 1) Прозвище, прозваніе. На їх будуть прізвища прикладать. Мил. 221. 2) Фамилія. Як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. Ч. ЧР. 13. ha прізвисько, прізвище. По фамиліи, по прозванію.
Словник української мови Грінченка