прізвисько

прі́звисько

-а, с.

1》 Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок.

|| рідко. Конспіративна кличка або псевдонім.

2》 рідко. Те саме, що прізвище 1).

Значення в інших словниках

1. прізвисько — прі́звисько іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. прізвисько — [пр’ізвиес'ко] -ка, м. (ў) -ку  Орфоепічний словник української мови
3. прізвисько — ПРІ́ЗВИСЬКО, а, с. 1. Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок.  Словник української мови у 20 томах
4. прізвисько — син. прізвисько, кличка: кликуха, поганяло, псевдуха.  Словник жарґонної лексики української мови
5. прізвисько — ПРІ́ЗВИСЬКО (найменування, яке дається людині крім справжнього прізвища та імені й указує на якусь її рису), НА́ЗВИСЬКО, ПРОЗВА́ННЯ, ПРІ́ЗВИЩЕ рідше, ПРИ́КЛАДКА зневажл., ПРО́ЗВИСЬКО діал., ПРО́ЗВИЩЕ діал., НА́ЗВА діал., ПО́РЕКЛО діал.; КЛИ́ЧКА розм.  Словник синонімів української мови
6. прізвисько — Прі́звисько, -ка, -ку; -виська, прі́звиськ  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. прізвисько — ПРІ́ЗВИСЬКО, а, с. 1. Найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок.  Словник української мови в 11 томах
8. прізвисько — Прізвисько, -ка, прізвище, -ща с. 1) Прозвище, прозваніе. На їх будуть прізвища прикладать. Мил. 221. 2) Фамилія. Як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. Ч. ЧР. 13. ha прізвисько, прізвище. По фамиліи, по прозванію.  Словник української мови Грінченка