пустинний —
пусти́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
пустинний —
-а, -е. 1》 Прикм. до пустиня 1). || Власт. пустині. 2》 Безлюдний або малолюдний; порожній. 3》 заст. Пустельницький.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пустинний —
ПУСТИ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до пусти́ня 1. Синява морська зникла за сипучими барханами, за молочаями та будяками, що тільки й ростуть в цих пустинних місцях (О. Гончар); Пустинні земелі; // Власт. пустині.
Словник української мови у 20 томах
пустинний —
БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм.
Словник синонімів української мови