підмет —
пі́дме́т 2 іменник чоловічого роду ділянка землі; коноплянище діал. пі́дмет 1 іменник чоловічого роду член речення
Орфографічний словник української мови
підмет —
[п’ідмеит] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў (член речення)
Орфоепічний словник української мови
підмет —
I -а, ч. Головний член речення, що означає предмет дії, стану, властивості або якості, звичайно виражених присудком. II -а, ч., діал. 1》 Невелика грядка, ділянка землі. 2》 Коноплище (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
підмет —
ПІ́ДМЕТ¹, а, ч. Головний член речення, що означає предмет дії, стану, властивості або якості, звичайно виражених присудком. Підмет – головний член двоскладного речення, з яким синтаксично пов'язується присудок (з навч. літ.). ПІ́ДМЕ́Т², а, ч., діал.
Словник української мови у 20 томах
підмет —
гол. член речення, виражений називним відмінком іменника, займенника або ін. частиною мови; означає особу або предмет, котрому приписують яку-небудь дію, стан чи ознаку (присудок).
Універсальний словник-енциклопедія
підмет —
ДІЛЯ́НКА (окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою), ДІЛЬНИ́ЦЯ рідше, ШМАТО́К, ПЛОЩИНА́, ПЛО́ЩА рідше; КЛА́ПОТЬ, КЛА́ПТИК, ПРИРІ́ЗОК, ПРИРІ́З, ПАРЦЕ́ЛА ек., ПАРЦЕ́ЛЯ заст., ПІ́ДМЕ́Т діал.
Словник синонімів української мови
підмет —
ПІ́ДМЕТ¹, а, ч. Головний член речення, що означає предмет дії, стану, властивості або якості, звичайно виражених присудком. Підмет — головний член двоскладного речення, з яким синтаксично пов’язується присудок (Сучасна укр. літ. мова, III, 1972, 150).
Словник української мови в 11 томах
підмет —
Підмет, -ту м. 1) Грядка. Шух. І. 164, 112. 2) Конопляникъ. Вас. 199. ум. підметець.
Словник української мови Грінченка