підпал —
підпа́л іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
підпал —
-у, ч. 1》 Дія за знач. підпалювати, підпалити 1), 2). 2》 діал., перен.Запал (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
підпал —
ПІДПА́Л, у, ч. 1. Дія за знач. підпа́лювати, підпали́ти 1, 2. Так, в кожній хаті чогось чекають, готові, як сухий трусок, що жде підпалу (М. Коцюбинський); Микола розповів, що чув від Івана Думи ..
Словник української мови у 20 томах
підпал —
ПІДПА́Л, у, ч. 1. Дія за знач. підпа́лювати, підпали́ти 1, 2. Так, в кожній хаті чогось чекають, готові, як сухий трусок, що жде підпалу (Коцюб., II, 1955, 74); Микола розповів, що чув від Івана Думи..
Словник української мови в 11 томах
підпал —
Підпал, -лу м. 1) Растопка; матеріалъ для растопки. Візьми сухого моху на підпал. Без підпалу і дрова не горять. Ном. № 3298. 2) Поджогъ.
Словник української мови Грінченка