підпал

ПІДПА́Л, у, ч.

1. Дія за знач. підпа́лювати, підпали́ти 1, 2.

Так, в кожній хаті чогось чекають, готові, як сухий трусок, що жде підпалу (М. Коцюбинський);

Микола розповів, що чув від Івана Думи .. про страйки робітників, про заворушення в селах, підпали поміщицьких маєтків (В. Гжицький).

2. діал., перен. Запал (у 1 знач.).

– Тепер народ в них [воїнах] має жертви взір І ненастанний до посвят підпал (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. підпал — підпа́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. підпал — -у, ч. 1》 Дія за знач. підпалювати, підпалити 1), 2). 2》 діал., перен.Запал (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підпал — Пі́дпа́л, -лу; -пали, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. підпал — ПІДПА́Л, у, ч. 1. Дія за знач. підпа́лювати, підпали́ти 1, 2. Так, в кожній хаті чогось чекають, готові, як сухий трусок, що жде підпалу (Коцюб., II, 1955, 74); Микола розповів, що чув від Івана Думи..  Словник української мови в 11 томах
5. підпал — Підпал, -лу м. 1) Растопка; матеріалъ для растопки. Візьми сухого моху на підпал. Без підпалу і дрова не горять. Ном. № 3298. 2) Поджогъ.  Словник української мови Грінченка