підпалений

ПІДПА́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до підпали́ти.

Підпалена необачною рукою, закурилася трава (Б. Грінченко);

Горіло передмістя, підпалене запалювальними бомбами, що ними ворог обстрілював мирні житла (П. Кочура);

* Образно. Підпалені сонцем хмарини, звичайна вечірня заграва, нагадували відблиск недавніх пожарів (С. Журахович);

// підпа́лено, безос. пред.

Стоптала подвір'я із садом люциперів [фашистів] чорних навала. Онуку забито у житі. Снарядом підпалено дім (А. Малишко).

2. у знач. прикм. Який трохи підгорів (про хліб, страву і т. ін.).

Він чує, як Орися торохтить у хатині кочергами, звідти пахне підпаленим свіжо випеченим хлібом (Григорій Тютюнник);

// Пошкоджений вогнем; обгорілий.

– Підходжу до електропечі, дивлюся, склепіння підпалене, місцями вже навіть сосульки [бурульки] висять (В. Собко).

3. у знач. прикм., розм. Зморений або розпалений швидкою їздою (про коня).

[Мартин:] Чого ти так засапався? Сопеш, як підпалений кінь (І. Карпенко-Карий).

Значення в інших словниках

1. підпалений — підпа́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. підпалений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підпалити. || підпалено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який трохи підгорів (про хліб, страву і т. ін.). || Пошкоджений вогнем; обгорілий. 3》 у знач. прикм., розм. Зморений або розпалений швидкою їздою (про коня).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підпалений — ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є.  Словник синонімів української мови
4. підпалений — ПІДПА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підпали́ти. Підпалена необачною рукою, закурилася трава (Гр., І, 1963, 526); Горіло передмістя, підпалене запалювальними бомбами, що ними ворог обстрілював мирні житла (Кочура, Зол.  Словник української мови в 11 томах