підпал

підпа́л

-у, ч.

1》 Дія за знач. підпалювати, підпалити 1), 2).

2》 діал., перен.Запал (у 1 знач.).

Значення в інших словниках

1. підпал — підпа́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. підпал — ПІДПА́Л, у, ч. 1. Дія за знач. підпа́лювати, підпали́ти 1, 2. Так, в кожній хаті чогось чекають, готові, як сухий трусок, що жде підпалу (М. Коцюбинський); Микола розповів, що чув від Івана Думи ..  Словник української мови у 20 томах
3. підпал — Пі́дпа́л, -лу; -пали, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. підпал — ПІДПА́Л, у, ч. 1. Дія за знач. підпа́лювати, підпали́ти 1, 2. Так, в кожній хаті чогось чекають, готові, як сухий трусок, що жде підпалу (Коцюб., II, 1955, 74); Микола розповів, що чув від Івана Думи..  Словник української мови в 11 томах
5. підпал — Підпал, -лу м. 1) Растопка; матеріалъ для растопки. Візьми сухого моху на підпал. Без підпалу і дрова не горять. Ном. № 3298. 2) Поджогъ.  Словник української мови Грінченка