рев —
-у, ч. 1》 Гучний, протяжливий крик тварини, тварин; ревіння. || Несамовитий крик, ґвалт, лемент людини, людей. || перен. Звуки, що нагадують гучний, протяжливий крик тварини, тварин; сильний шум, гуркіт. 2》 розм. Голосний плач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рев —
РЕВ, у, ч. 1. Гучний, протяжливий крик тварини, тварин; ревіння. Чутно рев бидла і ржання коней, випущених на волю (Леся Українка); Оголеними дорогами гонять маржину з полонини, і наповнюються шляхи ревом волів, дзвоном калатал, гейканням пастухів (Г.
Словник української мови у 20 томах
рев —
РЕВ, у, ч. 1. Гучний, протяжливий крик тварини, тварин; ревіння. Чутно рев бидла і ржання коней, випущених на волю (Л. Укр., II, 1951, 203); Оголеними дорогами гонять маржину з полонини, і наповнюються шляхи ревом волів, дзвоном калатал...
Словник української мови в 11 томах
рев —
Рев, -ву м. Ревъ. Скот пустився з ревом. Мнж. 35. Ввійшла к Юноні з ревом, стуком. Котл. Ен.
Словник української мови Грінченка