рев

Ревіння, (людей) КРИК, ҐВАЛТ, ЛЕМЕНТ; (пре. хижаків) рик; (мотора) гуркіт, стугін; (дітей) плач; ревище, ревнява.

Значення в інших словниках

1. рев — -у, ч. 1》 Гучний, протяжливий крик тварини, тварин; ревіння. || Несамовитий крик, ґвалт, лемент людини, людей. || перен. Звуки, що нагадують гучний, протяжливий крик тварини, тварин; сильний шум, гуркіт. 2》 розм. Голосний плач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. рев — РЕВ, у, ч. 1. Гучний, протяжливий крик тварини, тварин; ревіння. Чутно рев бидла і ржання коней, випущених на волю (Леся Українка); Оголеними дорогами гонять маржину з полонини, і наповнюються шляхи ревом волів, дзвоном калатал, гейканням пастухів (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. рев — Рев, ре́ву, ре́вові, у ре́ві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. рев — РЕВ, у, ч. 1. Гучний, протяжливий крик тварини, тварин; ревіння. Чутно рев бидла і ржання коней, випущених на волю (Л. Укр., II, 1951, 203); Оголеними дорогами гонять маржину з полонини, і наповнюються шляхи ревом волів, дзвоном калатал...  Словник української мови в 11 томах
5. рев — Рев, -ву м. Ревъ. Скот пустився з ревом. Мнж. 35. Ввійшла к Юноні з ревом, стуком. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка