рельєф —
рельє́ф іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
рельєф —
[реил'йеф] -фу, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іў
Орфоепічний словник української мови
рельєф —
-у, ч. 1》 Скульптурне зображення на площині. || спец. Скульптурний витвір із випуклим або заглибленим зображенням на площині. 2》 Сукупність нерівностей на земній поверхні. Техногенний рельєф — рельєф, утворений в результаті промислової діяльності людини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рельєф —
Опуклість, (різьбар.) горорізьба
Словник чужослів Павло Штепа
рельєф —
РЕЛЬЄ́Ф, у, ч. 1. Скульптурне зображення на площині. Скульптура поділяється на два основні види: круглу скульптуру, твори якої можна оглядати з усіх боків, і рельєф, в якому об'ємне зображення розміщене на площині (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
рельєф —
рельє́ф (франц. relief, від лат. relevo – піднімаю) 1. Сукупність різноманітних за формою, величиною і походженням нерівностей земної поверхні. 2. Опуклість. 3. Опукле скульптурне зображення на площині (напр., барельєф, горельєф).
Словник іншомовних слів Мельничука
рельєф —
Опукле скульптурне зображення на площині (у камені, металі, дереві), призначене винятково для оглядання спереду; за ступенем опуклості скульптури розрізняють: низький р. (барельєф), високий р. (горельєф) і увігнутий р., або контррельєф (композиція заглиблена відносно тла).
Універсальний словник-енциклопедія
рельєф —
РЕЛЬЄ́Ф, у, ч. 1. Скульптурне зображення на площині. Скульптура поділяється на два основні види: круглу скульптуру, твори якої можна оглядати з усіх боків, і рельєф, в якому об’ємне зображення розміщене на площині (Наука..
Словник української мови в 11 томах
рельєф —
(фр. < італ. — виступ, опуклість) 1. Сукупність нерівностей земної поверхні. 2. Випукле скульптурне тематичне або орнаментальне зображення на поверхні. По його відношенню до тла і матеріалу виконання існують наступні: ~ високий — докл. див. горельєф.
Архітектура і монументальне мистецтво