рельєф

(фр. < італ. — виступ, опуклість)

1. Сукупність нерівностей земної поверхні.

2. Випукле скульптурне тематичне або орнаментальне зображення на поверхні. По його відношенню до тла і матеріалу виконання існують наступні:

~ високий — докл. див. горельєф.

~ врізаний — зображення виконано лише контурними лініями, які заглиблені у поверхню.

"~ живописний" — докл. див. "живописний рельєф".

~ заглиблений — докл. див. койлонагліф, контррельєф.

~ низький — докл. див. барельєф.

~ штуковий — виконаний з тиньку на поверхні стіни.

Значення в інших словниках

1. рельєф — рельє́ф іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. рельєф — [реил'йеф] -фу, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іў  Орфоепічний словник української мови
3. рельєф — -у, ч. 1》 Скульптурне зображення на площині. || спец. Скульптурний витвір із випуклим або заглибленим зображенням на площині. 2》 Сукупність нерівностей на земній поверхні. Техногенний рельєф — рельєф, утворений в результаті промислової діяльності людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рельєф — Опуклість, (різьбар.) горорізьба  Словник чужослів Павло Штепа
5. рельєф — РЕЛЬЄ́Ф, у, ч. 1. Скульптурне зображення на площині. Скульптура поділяється на два основні види: круглу скульптуру, твори якої можна оглядати з усіх боків, і рельєф, в якому об'ємне зображення розміщене на площині (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. рельєф — рельє́ф (франц. relief, від лат. relevo – піднімаю) 1. Сукупність різноманітних за формою, величиною і походженням нерівностей земної поверхні. 2. Опуклість. 3. Опукле скульптурне зображення на площині (напр., барельєф, горельєф).  Словник іншомовних слів Мельничука
7. рельєф — Опукле скульптурне зображення на площині (у камені, металі, дереві), призначене винятково для оглядання спереду; за ступенем опуклості скульптури розрізняють: низький р. (барельєф), високий р. (горельєф) і увігнутий р., або контррельєф (композиція заглиблена відносно тла).  Універсальний словник-енциклопедія
8. рельєф — Рельє́ф, -фа і -фу; -є́фи, -фів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. рельєф — РЕЛЬЄ́Ф, у, ч. 1. Скульптурне зображення на площині. Скульптура поділяється на два основні види: круглу скульптуру, твори якої можна оглядати з усіх боків, і рельєф, в якому об’ємне зображення розміщене на площині (Наука..  Словник української мови в 11 томах