реміння —
ремі́ння 1 іменник середнього роду збірн. до ре́мінь розм. ремі́ння 2 іменник середнього роду збірн. до ремі́нь розм.
Орфографічний словник української мови
реміння —
I -я, с., розм. Збірн. до ремінь 1). II -я, с., розм. Збірн. до ремінь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
реміння —
РЕМІ́ННЯ¹, я, с., розм. Збірн. до ре́мінь 1. Не боявся Микула й діла: коли зупинялись на ніч, котив вози, зв'язував їх мотузами й ремінням, копав разом з усіма рів навкруг стану (С.
Словник української мови у 20 томах
реміння —
РЕМІ́ННЯ¹, я, с., розм. Збірн. до ре́мінь 1. Не боявся Микула й діла: коли зупинялись на ніч, котив вози, зв’язував їх мотузами й ремінням, копав разом з усіма рів навкруг стану (Скл.
Словник української мови в 11 томах