Значення в інших словниках
-
реміння —
ремі́ння 1 іменник середнього роду збірн. до ре́мінь розм. ремі́ння 2 іменник середнього роду збірн. до ремі́нь розм.
Орфографічний словник української мови
-
реміння —
РЕМІ́ННЯ¹, я, с., розм. Збірн. до ре́мінь 1. Не боявся Микула й діла: коли зупинялись на ніч, котив вози, зв'язував їх мотузами й ремінням, копав разом з усіма рів навкруг стану (С.
Словник української мови у 20 томах
-
реміння —
Ремі́ння, -ння, -нню, -нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
реміння —
РЕМІ́ННЯ¹, я, с., розм. Збірн. до ре́мінь 1. Не боявся Микула й діла: коли зупинялись на ніч, котив вози, зв’язував їх мотузами й ремінням, копав разом з усіма рів навкруг стану (Скл.
Словник української мови в 11 томах