реміння
ремі́ння
I -я, с., розм.
Збірн. до ремінь 1).
II -я, с., розм.
Збірн. до ремінь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реміння — ремі́ння 1 іменник середнього роду збірн. до ре́мінь розм. ремі́ння 2 іменник середнього роду збірн. до ремі́нь розм. Орфографічний словник української мови
- реміння — РЕМІ́ННЯ¹, я, с., розм. Збірн. до ре́мінь 1. Не боявся Микула й діла: коли зупинялись на ніч, котив вози, зв'язував їх мотузами й ремінням, копав разом з усіма рів навкруг стану (С. Словник української мови у 20 томах
- реміння — Ремі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- реміння — РЕМІ́ННЯ¹, я, с., розм. Збірн. до ре́мінь 1. Не боявся Микула й діла: коли зупинялись на ніч, котив вози, зв’язував їх мотузами й ремінням, копав разом з усіма рів навкруг стану (Скл. Словник української мови в 11 томах