1. Орфографічний словник української мови

реміння

ремі́ння 1

іменник середнього роду

збірн. до ре́мінь

розм.

ремі́ння 2

іменник середнього роду

збірн. до ремі́нь

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реміння — I -я, с., розм. Збірн. до ремінь 1). II -я, с., розм. Збірн. до ремінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. реміння — РЕМІ́ННЯ¹, я, с., розм. Збірн. до ре́мінь 1. Не боявся Микула й діла: коли зупинялись на ніч, котив вози, зв'язував їх мотузами й ремінням, копав разом з усіма рів навкруг стану (С. Словник української мови у 20 томах
  3. реміння — Ремі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. реміння — РЕМІ́ННЯ¹, я, с., розм. Збірн. до ре́мінь 1. Не боявся Микула й діла: коли зупинялись на ніч, котив вози, зв’язував їх мотузами й ремінням, копав разом з усіма рів навкруг стану (Скл. Словник української мови в 11 томах