1. Орфографічний словник української мови

ремінник

ремі́нник 1

іменник чоловічого роду, істота

виготовник ременів

ремі́нник 2

іменник чоловічого роду

подвійний ремінь

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремінник — див. пояс Словник синонімів Вусика
  2. ремінник — I -а, ч. Той, хто виготовляє ремені. II -а, ч., заст. Подвійний широкий шкіряний ремінь для зберігання в ньому грошей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ремінник — РЕМІ́ННИК¹, а, ч. Той, хто виготовляє ремені. РЕМІ́ННИК², а, ч., заст. Подвійний широкий шкіряний ремінь для зберігання в ньому грошей. Словник української мови у 20 томах
  4. ремінник — Ремі́нник (пояс), -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ремінник — РЕМІ́ННИК¹, а, ч. Той, хто виготовляє ремені. РЕМІ́ННИК², а, ч., заст. Подвійний широкий шкіряний ремінь для зберігання в ньому грошей. Словник української мови в 11 томах
  6. ремінник — Ремінник, -ка 1) Родъ широкаго кожанаго мужскаго пояса изъ куска толстой кожи, сшитой вдвое, такъ что въ средину прячутъ деньги, —тоже, что и черес, только шире. Чуб. УН. 418. 2) ремінник. см. вуголов. Шух. І. 166. Словник української мови Грінченка