ремінник
Ремінник, -ка
1) Родъ широкаго кожанаго мужскаго пояса изъ куска толстой кожи, сшитой вдвое, такъ что въ средину прячутъ деньги, —тоже, что и черес, только шире. Чуб. УН. 418.
2) ремінник. см. вуголов. Шух. І. 166.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ремінник — ремі́нник 1 іменник чоловічого роду, істота виготовник ременів ремі́нник 2 іменник чоловічого роду подвійний ремінь рідко Орфографічний словник української мови
- ремінник — див. пояс Словник синонімів Вусика
- ремінник — I -а, ч. Той, хто виготовляє ремені. II -а, ч., заст. Подвійний широкий шкіряний ремінь для зберігання в ньому грошей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ремінник — РЕМІ́ННИК¹, а, ч. Той, хто виготовляє ремені. РЕМІ́ННИК², а, ч., заст. Подвійний широкий шкіряний ремінь для зберігання в ньому грошей. Словник української мови у 20 томах
- ремінник — Ремі́нник (пояс), -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ремінник — РЕМІ́ННИК¹, а, ч. Той, хто виготовляє ремені. РЕМІ́ННИК², а, ч., заст. Подвійний широкий шкіряний ремінь для зберігання в ньому грошей. Словник української мови в 11 томах