репнути —
ре́пнути дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
репнути —
-ну, -неш, док., розм. Тріснути, лопнути від чогось, покритися тріщинами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
репнути —
РЕ́ПНУТИ, ну, неш, док., розм. Тріснути, лопнути від чогось, покритися тріщинами. Від удару на близькій дистанції німецький танк підлетів угору і репнув, як шкаралупа (О. Довженко); Пика [у Матюхи] червона: ось-ось, здавалося, репне на ній шкура (А. Головко).
Словник української мови у 20 томах
репнути —
(аж) шку́ра ре́пає / ре́пне в кого, на кому—чому. Хто-небудь дуже товстий або щось дуже товсте. На ньому шапка кудлата була збита на потилицю, пика червона, ось-ось, здавалося, репне на ній шкура (А. Головко).
Фразеологічний словник української мови
репнути —
РЕ́ПНУТИ, ну, неш, док., розм. Тріснути, лопнути від чогось, покритися тріщинами. Від удару на близькій дистанції німецький танк підлетів угору і репнув, як шкаралупа (Довж., III, 1960, 347); Пика [у Матюхи] червона: ось-ось, здавалося, репне на ній шкура (Головко, II, 1957, 133).
Словник української мови в 11 томах
репнути —
Репнути, -ну, -неш гл. 1) Треснуть, растрескаться, лопнуть. (Паска) не репнула. Кв. II. 177. Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на їй репне. Дещо. Іде він льодом, коли лід репнув. Грин. І. 205. 2) Съ силой упасть на землю. Угор.
Словник української мови Грінченка