репнути
РЕ́ПНУТИ, ну, неш, док., розм. Тріснути, лопнути від чогось, покритися тріщинами.
Від удару на близькій дистанції німецький танк підлетів угору і репнув, як шкаралупа (Довж., III, 1960, 347);
Пика [у Матюхи] червона: ось-ось, здавалося, репне на ній шкура (Головко, II, 1957, 133).
Словник української мови (СУМ-11)