репіжити —
репі́жити дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
репіжити —
див. бити; лити
Словник синонімів Вусика
репіжити —
-жу, -жиш, розм. 1》 перех. Дуже, сильно бити, шмагати, хльостати кого-небудь. 2》 неперех. Лити, періщити (про дощ). 3》 неперех. Сильно, надривно плакати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
репіжити —
РЕПІ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. кого, що і без прям. дод. Дуже, сильно бити, шмагати, хльостати кого-небудь. Якась звіряча лють.
Словник української мови у 20 томах
репіжити —
БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.
Словник синонімів української мови
репіжити —
РЕПІ́ЖИТИ, жу, жиш, розм. 1. перех. Дуже, сильно бити, шмагати, хльостати кого-небудь. Якась звіряча лють. Ніби не вороного він репіжить, що аж клоччя спітнілої шерсті летить з нього і ще більше казить господаря (Ле, Вибр.
Словник української мови в 11 томах
репіжити —
Репіжити, -жу, -жиш гл. 1) Сильно колотить, бить. Сів він на неї (на лошицю) та й давай репіжить тією палицею. Грин. І. 258. 2) = репігати. Дощ репіжить. Угор. 3) Плакать, рваться. Дитина рипіжала з пів-години. Вх. Зн. 59.
Словник української мови Грінченка