репіжити
Репіжити, -жу, -жиш
гл.
1) Сильно колотить, бить. Сів він на неї (на лошицю) та й давай репіжить тією палицею. Грин. І. 258.
2) = репігати. Дощ репіжить. Угор.
3) Плакать, рваться. Дитина рипіжала з пів-години. Вх. Зн. 59.
Словник української мови Грінченка